Осел, що несе образ.

Гордий осел

Одного разу осел ніс знамениту дерев’яну статую вулицями шумного міста, призначену для одного з його великих храмів. Коли він ішов, великий натовп зібрався і почав низько вклонятися перед статуєю. Осел, неправильно зрозумівши їхні жести, подумав, що люди вклоняються йому.

Надутий гордістю, він насторожився і відмовився йти далі, насолоджуючись уявною любов’ю. Погонич, помітивши впертість осла, розлютився. Він підняв батіг і вдарив тварину по плечах, вигукнувши: «О, ти дурний упертий! Ще не настали часи, щоб люди вклонялися ослам!»

Ця історія нагадує нам, що нерозумно приписувати собі заслуги чи повагу, яка належить іншим.